Грудень для мене був емоційно насиченим. Я брала участь у фес­тивалі бандурного мистецтва імені Остапа Вересая, на якому мені було вручено звання Заслуженої артис­тки України.

Це було приємною несподіванкою. Наш колектив молодий, ми багато виступаємо, але на звання я не сподівалась.

Я працюю в різних колективах: у тріо бандуристок та академічному оркестрі Національної радіокомпанії, Київському симфонічному хорі. Ми часто виступає мо в Україні та за її межами, беремо участь у конкурсах та фестивалях. Я мрію і на далі займатись улюбленою справою та га­стролювати. Дуже хочеться показати світові бандуру, як національний інстру­мент, українську пісню та культуру.

Є у мене ще одна мрія - виступа­ти разом з сестрою Оксаною, з якою ми навчалися в музичній школі у прекрасного педагога Олени Петрі­вни Плакси. Завдяки їй вступили до учи­лища культури та мистецтв ім. М. Д. Леонтовича, потім до Національної музичної академії України ім П.І.Чайковського.

Моє життя невідривно пов'язане з Вінни­цею. Я народилась тут, тут живуть мої батьки, тут почала займатись музикою. У цьому році ми з однокурсниками будемо відзначати десять років після закінчення училища. Дуже часто музиканти зміню­ють основну професію, та усі випускни­ки нашого курсу не покинули творчість. Величенна заслуга у цьому викладачів училища, які вкладають душу у свою роботу і готують справді гарних музикантів.

Наталія ПІСКУНІЧЕВА.